Конференції TED 30 років.

У цьому місяці всесвітня павутина

відзначатиме 25-ту річницю.

У мене є для вас запитання.

Давайте поговоримо про подорож,
здебільшого про майбутнє.

Давайте поговоримо про державу.

Давайте поговоримо про те,
який Інтернет ми хочемо.

25 років тому я працював у ЦЕРНі.

Я витратив рік, щоб отримати дозвіл

працювати над цим у вільний час.

Я написав код.

Думаю, я був першим користувачем.

Було багато побоювань,

що люди оминатимуть його,

бо для них це буде надто складно.

Знадобилося багато переконування

та співробітництва з іншими,

щоб це потроху запрацювало.

Він запустився. І це було круто.

Через декілька років, у 2000-му,

п’ять процентів населення світу

використовували Інтернет.

У 2007-му, через сім років,
17 процентів.

У 2008 році ми сформували
Фонд Всесвітньої Павутини

почасти і для того, щоб дивитися на це

та турбуватися за майбутнє.

Сьогодні у нас 2014 рік,

40 процентів світу

використовують Інтернет,
і далі буде більше.

Очевидно це число зростатиме.

Хочу, щоб ви подумали про
дві сторони цього.

Для будь-кого тут, в TED,

першим запитанням буде:
що можна зробити,

щоб долучити інші 60 процентів

якнайшвидше?

Багато важливих речей. Певно,
за допомогою мобільного зв’язку.

Та я також хочу,
щоб ви подумали про 40 процентів,

бо якщо ви сидите тут,

тце аке собі інтернет-існування,

ви не намагаєтесь щось пам’ятати,

бо можна просто пошукати,

вам може здатися, що все вже вдалося

і можна розслабитися.

Це й правді успіх у багатьох речах,

хоча б Академія Хан

або Вікіпедія,

велика кількість електронних книжок,

які можна безкоштовно читати онлайн,

безліч чудових речей для освіти

та інших галузей.

У деяких випадках комерція онлайн

повністю змінила
основи функціонування торгівлі,

зробивши можливими такі її різновиди,

які були неможливі до того.

Торгівля змінилася майже докорінно.

Форми правління змінилися не настільки,

але, дякувати богові, змінилися.

Багато відкритої інформації,
електронних урядів.

В Інтернет відбувається багато такого,

що можна побачити.

І багато такого, що помітити важче.

У медицині: коли пізно вночі
люди хвилюються,

який саме тип раку

має близька для них людина,

вони просто спілкуються через інтернет

з цією людиною з іншої країни.

Такі випадки не помітні ззовні,

скоріше, вони набули деякої інтимності.

Тому не можна вважати це безумовним,

не можна думати,

що коли ви використовуєте Інтернет,

це лише прозоре нейтральне середовище.

Я можу говорити з вами через нього

про те, що, як добре відомо,
відбувається,

не турбуючись про те,

що за цим не просто стежать,

але стежать люди,
які можуть зловживати цим.

Ми зрозуміли ось що:

не можна просто
використовувати Інтернет.

Треба турбуватися

про інфраструктуру,
на якій він базується.

Чи достатньої вона якості?

Ми насолоджуємося тим,
що маємо цю чудову свободу слова.

Ми пишемо щось у Твіттері, і купа людей

може читати наші твіти, або не може,

коли Твіттер у їхній країні блоковано,

або спосіб, у який
ми намагалися висловитися,

використав якусь інформацію про наш стан

або стан країни, де ми живемо,

що не є доступною для усіх інших.

Тому ми повинні протестувати,
щоб досягти

знищення цензури

і відкритості Інтернету там,

де зараз є цензура.

Нам подобається те,
що Інтернет є відкритим.

Це дозволяє нам говорити.
Будь-кому з будь-ким.

Не має значення, хто ми.

Коли ми приєднуємося

до цих величезних соціальних мереж,

що по суті своїй збудовані як башти,

нам набагато легше спілкуватися з кимось

із однієї з нами мережі,

аніж із кимось з іншої мережі,

цією дією ми обмежуємо самих себе.

Якщо ви читали книжку
про фільтраційні бульки,

суть цього явища в тому,

що ми любимо
користуватися машинами,

які допомагають знайти те,
що нам подобається.

Ми у захваті, коли нас оточують речі,

по яких нам подобається клацати,

тому машина автоматично підсовує нам те,

що нам подобається, і врешті-решт

ми дивимося на світ
крізь рожеві скельця

під назвою «фільтраційна булька».

Ось деякі з речей,
що, можливо, загрожують

тій соціальній павутині, що ми маємо.

Який Інтернет ви хочете?

Я -- такий, що не порізали
на купу клаптиків,

як деякі країни збиралися зробити,

реагуючи на нещодавнє стеження.

Такий Інтернет, що, наприклад,

є доброю основою для демократії.

Я хочу Інтернет, де медициною
можна користуватися приватно,

де є багато медичних даних,

де вчені мають доступ до клінічних даних

для проведення досліджень.

Я хочу Інтернет, де інші 60 процентів

долучаться до нього
за першої можливості.

Я хочу Інтернет, який буде
потужною основою для новаторства,

щоб, коли трапиться щось погане,

якесь лихо, у відповідь ми змогли

швидко збудувати все,
щоб запобігти цьому.

Це лише дещо з того, що я хочу,

з великого, дуже довгого переліку.

У вас свій перелік.

Я хочу, щоб у цю 25-ту річницю
ви подумали,

який Інтернет вам потрібен.

На сайті webat25.org

можна знайти деякі посилання.

На багатьох сайтах

люди почали створювати Magna Carta,

білль про права для Інтернету.

Може, і справді це зробити?

Вирішити, що ці права стали свого роду

невід’ємними правами,
правом спілкуватися з тим, з ким бажаєш.

Які пункти ви б додали
до цієї Magna Carta?

Давайте разом створимо

Magna Carta для Інтернету.

Зробимо це цього року.

Давайте використаємо
енергію 25-х роковин,

щоб разом створити Magna Carta

для Інтернету. (Оплески)

Дякую. І зробіть мені послугу, добре?

Боріться за це для мене. Дякую.

(Оплески)